Підписане походження

Три кроки, без довідки і без звернення до нас:

1. Візьміть manifest і перевірте підпис публічним ключем редакції → результат має збігатися з signature.
2. Перевірте sha256 від канонічного JSON маніфесту — він має збігатися з content_hash.
3. Відкрийте публічний ключ: /api/provenance.

Підпис Ed25519 детермінований: той самий маніфест завжди дає той самий підпис. Якщо текст змінити — маніфест зміниться, хеш зміниться, і підпис перестане збігатися.

{
  "article_id": 1006,
  "body": "\"Читомо\" 1 листопада опублікувало матеріал спогадів про Владислава Кириченка — засновника і власника видавництва нонфікшну \"Наш Формат\". Публікацію приурочено до його дня народження; вона збирає розповіді друзів, колег і родини про те, що йому боліло, як він впливав на інших і що лишається після нього. Зі слів співрозмовників випливає, що Кириченко помер: його дружина Ольга Смазалова згадує, що він пішов від них завчасно. Точної дати смерті у тексті немає — наразі невідомо.\n\nКириченко народився 1 листопада 1968 року в Горлівці. У шістнадцять поїхав учитися на біологічний факультет МДУ, згодом здобув ступінь MBA у Вищій школі економіки в Москві й там створив успішний біотехнологічний бізнес Helicon. У столиці РФ заснував недільну школу та разом з братами Капрановими формує україномовне середовище для емігрантів. Повернення в Україну визначила Помаранчева революція 2004 року, а останньою краплею стала розповідь старшої доньки про те, що дітям подають на уроках; тоді родина переїхала до Києва, щоб системно розбудовувати державу.\n\nУ 2006 році разом з науковицею Наталією Шульгою та Олегом Кришталем Кириченко заснував \"Український науковий клуб\". Шульга, яка стала його виконавчою директоркою, пояснює, що ідея була в єднанні людей без корупційних схем і плагіату та в зміні культури проведення досліджень, аби українці виходили на світовий рівень: клуб популяризував вітчизняну науку за кордоном, розповідав про грантові можливості і базу Web of Science, а також підготував зміни до чотирьох базових законів — про вищу освіту, про наукову і науково-технічну діяльність, рамкового про освіту й про повну загальну середню освіту. Тоді команда засідала у \"науковій печері\" на місці нинішньої книгарні \"Наш Формат\".\n\nКола ініціатив у видавця було ширше: громадська організація \"Реформація\", волонтерський осередок \"Кузня Уніж\", відпочинкові комплекси \"Хмелева\" і \"Вірля\", агробізнес, дитячий науковий табір BioCamp та біотехнологічна компанія \"Реплікон\". Смазалова пригадує близько двадцяти дзвінків на день, коли тема розмови стрибала з індиків на пробірки або книжки — за її словами, у голові чоловіка ніби працював процесор. Щодо власного стану вона передає його ж порівняння: \"Я почуваюся, як колесо, яке буксує в багнюці\".\n\n\"Кузня Уніж\" — пагорби над Дністром, які власник кілька років обживав із волонтерами — перетворилася на простір виховання відповідальної молоді: там табурували, зокрема, \"Пласт\", СУМ, БУР і \"Відсіч\", відбулися етномузичні фестивалі \"АртПоле\", \"Український Формат\", \"Реформація-Фест\". Шульга зауважує, що Кириченко тут, як і з появою якісного нонфікшну, був одним з перших: \"Він задавав певні моделі, які зараз повторюються в інших ініціативах\".\n\nОстанні три роки він боровся з онкологією, тож у Києві бував рідко — колеги приїздили до нього й описують кадр, коли людина в гумових чоботях одночасно керує укріпленням схилів і погоджує бюджети чи обкладинку книжки. Смазалова переказує, що він вважав своєю місією змінити Україну на краще, покладався на відповідальність кожної людини й хотів встигнути якомога більше, бо одного життя для його масштабів не вистачало.\n\nЧому це важливо: автори стверджують, що справи Кириченка живуть після нього і запустили важливі процеси в українській культурі, освіті, науці та бізнесі — від законодавчих змін у науці до моделей фестивалів і видавництва нонфікшну. Що далі: плани \"Нашого Формату\", наукового клубу та інших організацій текст не розкриває — наразі невідомо; публікація обмежується спогадами співрозмовників.",
  "confidence": 0.82,
  "created_at": "2026-11-01T10:17:13+00:00",
  "headline": "«Йшов напролом, як криголам»: Читомо опублікувало спогади про Владислава Кириченка",
  "profile": "ai-newsroom-provenance/1.0",
  "risk": "low",
  "run_ids": {
    "prior": [
      {
        "run_id": "01a19699-0e30-7983-b25b-6e5b2da22724",
        "stage": "eic",
        "status": "completed"
      },
      {
        "run_id": "01a19698-826a-704f-aecf-55f2d141652a",
        "stage": "scout",
        "status": "completed"
      }
    ],
    "scout": "01a19697-d509-7d02-99ca-c153f704f388",
    "verifier": "01a1969b-d35a-7665-babe-409821d10162",
    "writer": "01a19699-b4f1-7a4a-ac85-9c4e9acae49e"
  },
  "sources": [
    "https://chytomo.com/jshov-naprolom-iak-kryholam-druzi-kolehy-rodyna-pro-vlada-kyrychenka/"
  ],
  "updated_at": null,
  "verdict": "publish"
}

Попередні спроби цієї історії — вони теж у підписі:

Цей маніфест як JSON → · Сам матеріал →