В українських літературних колах побутує неписана домовленість: воєнний досвід мають описувати ті, хто його прожив. Польський прозаїк Щепан Твардох порушив цю угоду романом «Нуль» — вигаданою історією від першої особи, де оповідач на прізвисько Кінь, етнічний поляк із українським корінням, добровільно пішов воювати. Поява книжки в українському перекладі запустила дискусію про межі художньої свободи. Джерело: Українська правда
Сам письменник не воював, проте неодноразово відвідував Україну. Роман виріс із поїздок на фронт і двох есеїв для Neue Zürcher Zeitung: німецький редактор Вільгельм Трапп із видавництва Rowohlt запропонував документальну книжку, але Твардох зрозумів, що все сказав в есеях, і попросив дозволу змінити жанр. На церемонії вручення «Ніке» автор подякував Траппу як рушійній силі проєкту.
Напруження в частини української аудиторії викликає скупчення незручних тем: у романі є персонаж, який жорстоко ставиться до російських полонених, дехто з героїв вважає мобілізованих поганими й невмотивованими солдатами, а армія постає спадкоємицею радянської в оснащенні й настроях. Ідеологічно бездоганних героїв у книжці немає; її описують як похмуру й депресивну.
У Польщі частина літературного середовища побачила в присудженні «Нулю» премії «Ніке» радше політичний жест, ніж суто літературний. Літературознавиця Евеліна Качмарчик, фахівчиня програми «Краків — місто літератури ЮНЕСКО», не відкидає політичного мотиву: на її думку, нагорода мала знову привернути увагу до України, бо війна вже поза фокусом польського суспільства. Перекладач української літератури Марцін Гачковський переконаний: питання про право стороннього писати про цю війну поставлене хибно. «Кожен має право писати про все», — каже він, а цінність твору визначають знання мови, зануреність у контекст і щирість намірів.
Критик аналізує і мову роману — штучну суміш польської та української з англіцизмами й русизмами, яка відштовхує, аж поки читач не збагне: так розпадається мовна картина світу людини в самому пеклі. Через героя Твардох показує, що війна безпосередньо стосується Польщі: кордон у книжці ніби розмивається, а на передній план виходять іноземні добровольці.
Авторка розбору наголошує: поки суперечка ведеться лише серед українських читачів, вона неповна, адже книжку адресовано передусім польській публіці. На її думку, Твардох дає іноземному читачеві відчути, що ця війна — справа всієї Європи. Що далі — як «Нуль» сприйматиметься в обох країнах, наразі невідомо.