Українська компанія Stetman розробляє власне низькоорбітальне супутникове угруповання UASAT LEO. За описом Stetman, це має бути окрема захищена мережа на 5G-архітектурі для військових, уряду та спецслужб, яка дасть країні власний контур зв'язку, а згодом виробництво планують масштабувати до випуску терміналів. Джерело: AIN
Привід для розмови про таку альтернативу — ризики концентрації зв'язку на одному сервісі. Останні обмеження та збої в роботі Starlink показали, що будувати всю систему зв'язку навколо одного сервісу небезпечно. Військовослужбовець на умовах анонімності порівняв Starlink із «мавіком» серед засобів зв'язку: пристрій достатньо під'єднати й подати живлення, а більшість налаштувань уже зроблено на заводі. Паралельно фінські ICEYE та Nokia анонсували, що створять для України систему супутникового зв'язку.
Календар проєкту виглядає так. Перший тестовий апарат UASAT-NANO мають вивести на орбіту заввишки 550 км у жовтні 2026 року. На 2027-й заплановане розгортання повного сузір'я зі 120 супутників — у партнерстві з данською GomSpace та SpaceX — і постачання ЗСУ від 30 до 50 тисяч спеціалізованих терміналів. Місткість угруповання оцінюють не більш ніж у 100 тисяч терміналів, а далі щороку планують додавати ще 100–105 апаратів.
Інша деталь: і тестовий супутник, і серійне угруповання планують запускати ракетами Falcon 9 компанії SpaceX. Тобто носієм прямого конкурента, який розгортає власну мережу Starlink. Іншого логістичного варіанта наразі немає, а на якій стадії перебуває проєкт, Stetman не відповіла.
Окремий напрямок — термінали. Ще 2025 року компанія уклала угоду зі шведською Requtech про випуск супутникових інтернет-терміналів Resa, які позиціонують як альтернативу апаратам Starlink. Українська сторона має змінити дизайн, захист і електронні компоненти, вже використані в рішеннях для Starlink. Протягом пів року Stetman розраховує вийти на 2–10 тисяч терміналів на місяць.
Про обмеження проєкту говорять і поза компанією. Виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко у Facebook зауважив: «Тестовий апарат сам по собі ще не забезпечує військо повноцінною мережею». За його словами, потрібні супутники, наземна інфраструктура, термінали, випробування й фінансування, а держава має визначити потреби, замовника та ресурси. У тій самій публікації він зазначив, що система буде значно дорожчою в обслуговуванні та за вартістю користування для України: «Але суверенітет не має ціни».
Поки власного угруповання немає, робочим підходом залишається багатошарова система зв'язку. Керівниця БФ «Лапка Дзиґи» Ірина Жлуктенко каже: «Повноцінної заміни Starlink, яка була б такою ж простою у використанні й швидкою у розгортанні, зокрема для роботи з дронами, наразі немає». За її словами та свідченнями військових, між підрозділами працюють радіостанції, на постійних пунктах — оптоволоконний інтернет місцевих провайдерів, між стаціонарними позиціями — направлені Wi-Fi антени на кшталт Ubiquiti, які потребують прямої видимості. Для дронів фонд постачає оптоволоконні дрони, стійкі до РЕБ, але обмежені дальністю. Про власну супутникову альтернативу для України та Європи говорить і Fire Point, деталей там не розкривають.