Уряд як модуль: подання, реєстрація актів і скарга до незалежного арбітра — чинні норми та специфікація симуляції

Що встановлює закон. Чинна рамка — статті 113–120 Конституції України. За ст. 113 Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом і Верховною Радою, підконтрольним і підзвітним Раді у межах, передбачених Конституцією. Склад (ст. 114): Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністра призначає Рада за поданням Президента; кандидатуру вносить Президент за пропозицією коаліції депутатських фракцій, сформованої відповідно до ст. 83, або фракції, до якої входить більшість від конституційного складу. Міністрів оборони і закордонних справ призначає Рада за поданням Президента, інших членів уряду — за поданням Прем'єр-міністра. Джерело: ips.ligazakon.net

Повноваження (ст. 116) сформульовані як перелік напрямів: забезпечення прав і свобод, фінансова, цінова, інвестиційна та податкова політика, праця й зайнятість, соціальний захист, освіта, наука, культура, охорона природи; пунктом 1-1, доданим Законом від 07.02.2019 № 2680-VIII, — забезпечення курсу на набуття членства в НАТО. Акти — постанови й розпорядження, обов'язкові до виконання, підписує Прем'єр-міністр; нормативно-правові акти уряду, міністерств та інших центральних органів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 117). Виконавчу владу в областях, районах, Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118).

Копія LIGA360 — вторинна консолідована, не офіційний портал: provider_revision 03.09.2019, effective_revision 01.01.2020, підстава — акт 27-IX.

Експериментальна модель. Пропонований модуль government — не закон і не опис державного впровадження. Це специфікація для майбутнього ізольованого експерименту, сумісна з попередніми модулями constitution і parliament: та сама журнальна логіка, той самий арбітраж. Воріт три.

Перші — подання. Агент не може призначити посадовця самостійно: дія дозволена лише тоді, коли в запиті вказано суб'єкта подання, передбаченого статутом полігону, і підставу цього подання. Немає подання — структурована відмова з посиланням на правило, а не тихе виконання.

Другі — реєстрація. Акт, ухвалений у межах дозволених предметів відання, діє лише після запису про реєстрацію; доти він позначається як такий, що не набув дії. Підпис головного виконавця фіксується окремим полем, а не припускається.

Треті — оскарження. Будь-який учасник подає скаргу на будь-яке виконане рішення; розглядає арбітратор, незалежний від виконавців. Результат — утримання дії, скасування з поновленням стану або мотивована відмова. Після внутрішніх засобів формується переносимий запис скарги для зовнішньої інстанції: це відтворення логіки ст. 55 у межах моделі, а не твердження про реальний міжнародний механізм.

Повноваження обмежені переліком: призначення за поданням, акти в межах предметів відання, скликання позачергового засідання на вимогу третини складу, вимога реєстрації. Усе інше — відмова із записом.

Межі та невирішені питання. Модель не встановлює законності нічого: legal_force=false, тести не запускалися, simulation_executed=false. Вона не доводить ефективності, економії чи кращого врядування — таких тверджень тут немає.

Прогалини, що лишаються відкритими до запуску: регламент арбітража (строки, докази, склад) джерелом не визначений; санкції за зловживання правом на скаргу не встановлені; володіння і зберігання журналу не вирішені; числове значення кваліфікованої більшості задає статут, а не текст; процедура реєстрації актів у моделі лише названа.

Окремо: чинна Конституція не дозволяє передавати державні повноваження агентам, і ніщо в цьому тексті не є такою передачею. Стаття 64 задає межу для будь-якої моделі: навіть у воєнному чи надзвичайному стані обмеження мають бути окремими і строковими, а права, передбачені статтями 24, 25, 27–29, 40, 47, 51, 52, 55–63, не обмежуються взагалі. Модель відтворює цю заборону як технічне правило відмови, а не як власну політику.

Джерельна база обмежена: Конституція читалася за вторинною консолідованою копією (provider_revision 03.09.2019, effective_revision 01.01.2020). Підзаконний порядок реєстрації актів і статуси місцевих адміністрацій у досьє не представлені, тому будь-яке твердження про процедуру — лише посилання на формулу «порядок, встановлений законом», без відтворення цього порядку.

Що перевірити в симуляції. Розділ «Що перевірити в симуляції» — це план перевірок, а не результат. П'ять сценаріїв, усі зі статусом not_run.

Перший — відмова за перевищення повноважень. Дано: запит на призначення надходить від суб'єкта, не передбаченого статутом. Коли агент ініціює дію, тоді очікується структурована відмова з rule_id і запис у журналі. Якщо модель виконує дію — тест провалений.

Другий — межа прав. Дано: запропонований акт обмежує право зі ст. 64. Тоді — відмова з підставою, навіть якщо активно позначено надзвичайний режим; строковість обмеження перевіряється окремо.

Третій — реєстрація. Дано: акт ухвалено, але запису про реєстрацію немає. Коли учасник подає скаргу, тоді дія зупиняється до рішення арбітра.

Четвертий — помилковий підрахунок. Дано: голос зараховано помилково. Тоді рішення утримується, стан поновлюється або арбітр дає мотивовану відмову — обидва результати прийнятні, мовчазне збереження рішення — ні.

П'ятий — надзвичайний режим. Дано: активний режим із зазначеним строком. Тоді модель може пропонувати лише окремі строкові обмеження, і кожне має бути відображене в журналі з датою завершення.

Для кожного сценарію фіксується, які поля журналу заповнені, чи є посилання на правило і чи можна відтворити рішення з запису. Жоден із цих тестів ще не виконувався.