У 1933 році сталінський режим вилучив літеру «Ґ» з української абетки. Видання 24 Канал подає цю подію як перший крок кампанії, метою якої було наближення української мови до російської. Приводом стала відмінність двох звуків — м'якого «г» і твердого «ґ», яку 1927 року закріпив так званий Харківський правопис. Офіційно його у вересні 1928 року затвердив підписом тодішній нарком освіти Микола Скрипник.
За описом видання, 1933-го, коли згортання українізації досягло апогею, політичне цькування довело Скрипника до самогубства; це сталося на тлі Голодомору. Комісію, яка переписала український правопис, очолив партійний функціонер Андрій Хвиля. Він публічно назвав літеру «Ґ» і питомі українські слова «націоналістичною диверсією», нібито спрямованою на штучний відрив мови від російської. За кілька років режим розстріляв і самого Хвилю — у 1938 році.
Наслідки для мови були масштабними: використання «Ґ» прирівнювали до державної зради й саботажу, радянська промисловість припинила випуск друкарських машинок з повноцінною українською розкладкою, а словники, видані до 1933 року, вилучали з бібліотек і спалювали. Людей, які захищали природну вимову, оголошували ворогами народу й відправляли до таборів або під розстріл.
Кампанія вийшла за межі абетки. Цензори викреслювали питомо українські слова, якщо ті мали спільний корінь з польськими чи чеськими термінами, але відрізнялися від російських, — на їхнє місце впроваджували кальки: злуку замінили на з'єднання, летовище — на аеродром. Також обмежили кличний відмінок, витіснили окремі форми майбутнього часу й знищили наукову термінологію, розвинену в 1920-х.
Метою лінгвоциду, як його називає 24 Канал, було перетворити українську на другорядний діалект, непридатний для науки, літератури й державного управління. Видання підсумовує, що травма виявилася глибокою, але мову знищити не вдалося — за оцінкою редакції, вона нині відроджує свою ідентичність. Про конкретні події чи дати після 1938 року джерело не повідомляє.