Україна вже застосовує власні ракети проти Росії, а Сили оборони, найімовірніше, накопичують їх для майбутніх атак. Про це в ефірі 24 Каналу розповів голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Тимочко. За його словами, реальні обсяги виробництва українських крилатих і балістичних ракет засекречені, а різні цифри, що лунали раніше, — не більше ніж оцінки та прогнози.
Практичний зміст «фази накопичення» Тимочко пояснив через логіку застосування: ракетні удари дають ефект тоді, коли вони масовані. «Ракетні удари особливо ефективні тоді, коли є серйозно масованими», — сказав він, уточнивши, що йдеться не про разовий запуск кількох ракет, а про кілька десятків у певному проміжку часу. Із цього пояснення випливає різниця між наявністю ракет і здатністю завдати удару, який дає результат: поодинокі пуски, за цією логікою, такого ефекту не створюють. Саме в такому процесі накопичення, за його оцінкою, Україна перебуває зараз.
Контекст заяви — тривала серія публічних повідомлень про українське ракетне виробництво. Тимочко наголосив, що ніхто публічно не розповідатиме ні про реальну кількість ракет на складах, ні про швидкість їх виготовлення. Публічний дискурс, за його словами, досі оперує оцінками, а не підтвердженими даними про спроможності. Це стосується і крилатих, і балістичних ракет: публічно обговорюються напрями та типи озброєнь, тоді як кількісні параметри — обсяги на складах і темпи випуску — залишаються закритими.
Паралельно частина ракет уже використовується в конкретних операціях. Як приклад Тимочко навів удар Сил оборони 25 жовтня по заводу «Енергія» в Липецькій області РФ. За даними 24 Каналу, це підприємство випускає акумулятори для безпілотників та елементи живлення для зенітних ракетних комплексів.
Ще один елемент контексту — повідомлення початку жовтня про те, що Україна вперше застосувала власну балістичну ракету, яка вразила ціль на тимчасово окупованих територіях. У матеріалі 24 Каналу вказано, що йдеться про ракету FP-7 компанії Fire Point. Обидва епізоди — удар по заводу «Енергія» та перше застосування балістичної ракети — публічно описані; незалежного підтвердження цих епізодів у матеріалі не наведено.
Чому це важливо: заява описує перехід від розмов про виробництво до розмови про власну далекобійну спроможність, яку вже застосовують в операціях. Водночас перевірених даних про кількість, темпи виробництва чи типи ракет у запасах публічно немає — ці показники засекречені, а названі раніше цифри Тимочко характеризує як оцінки й прогнози. Без цих даних оцінити масштаб спроможності неможливо — можна зафіксувати лише сам факт застосування.