7 листопада 24 Канал опублікував інтерв'ю з українським письменником і ветераном Артуром Дронем. Його книжки перекладено більш ніж десятьма мовами, а в 2026 році його текст обрали для Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Третя велика книга автора — «Лікарня Святого Пантелеймона» — виходить 19 листопада 2026 року.
За словами Дроня, рукопис починався з віршів, написаних після поранення, коли він лікувався у Львові в Лікарні Святого Пантелеймона; звідти й назва. Далі задум розширився: говорити не лише про солдатські й фізичні рани, а про те, що одна війна дає різним людям різний досвід. Для цього розриву він уживає вислів «прірва в досвідах» і каже, що книжка — спроба знайти спільні слова.
Герої книжки — реальні люди, і монологи в ній передані їхніми голосами. Дронь розповідає, що погоджував тексти з учасниками і частину доопрацьовував разом із ними, тому називає видання певною мірою співавторством. Серед них — побратими, поранені військові, колишній полонений, а також мати загиблого воїна, яка в розмові з ним сказала, що мовчання оточення про її сина справляє враження, ніби його не було. У книжці звучать і голоси дітей; подробиць їхнього приватного життя видання не розкриває.
Це видання завершує умовну трилогію — попередні книги автор писав про війну. У післямові Дронь зазначає, що прямої воєнної теми більше не братиме, хоч військовий досвід, за його словами, завжди буде присутній у текстах. Найближчі плани — роман, за який він хоче взятися взимку, після презентацій нової книжки.
Про прийняття ветеранів письменник говорить обережно: виміряти готовність суспільства у відсотках, на його думку, неможливо. Він підтримує підхід, за яким не ветеран має пристосовуватися до суспільства, а суспільство — бути готовим його прийняти. Дронь згадує і поширену фразу «ми вас туди не посилали», з якою ветерани стикаються. У заголовок інтерв'ю 24 Канал виніс його тезу, що українська література є «фізичним доказом», нібито росіяни брешуть. Точні дати презентацій і наклади не розкрито — наразі невідомо.