За матеріалом BBC Україна (автор Святослав Хоменко), опублікованим 2 листопада, події восьмидесятирічної давнини та їхнє тлумачення за останні кілька місяців стали причиною щонайменше двох криз у стосунках України та Польщі. Першу спричинило травневе рішення президента Володимира Зеленського надати одному з підрозділів ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА» — Української повстанської армії, що діяла у 1940-х роках. Польський президент позбавив Зеленського найвищої державної нагороди своєї країни, а на знак солідарності від польських нагород відмовилася низка українських політиків — хвилю відставокBBC назвала «орденопадом».
Тепер друге запалення: Львівська обласнарада оголосила 2027 рік роком УПА та її головнокомандувача Романа Шухевича. Цього разу Київ, за даними BBC, спробував зупинити конфлікт на старті: українське МЗС назвало рішення «контрпродуктивним», столичні політики відчитали депутатів, а інформація про нього зникла з сайту облради та її соцмереж. Чи набуде рішення чинності — наразі невідомо; не допустити цього нібито пообіцяв польським колегам неназваний високопоставлений соратник Зеленського.
Контекст: обидві пам'яті — герметичні національні міфи. Для українців УПА пов'язана з боротьбою проти гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР, і після лютого 2022-го підтримка УПА зростає: у серпневому опитуванні групи «Рейтинг», на яке посилається BBC, позитивно до воїнів УПА поставилися 74% респондентів, повстанців згадали й мешканці сходу (54%), Бандера посів четверте місце серед видатних українців, Шухевич — дев'ятнадцяте. Для поляків події 1942–44 років — це масові вбивства десятків тисяч цивільних, здебільшого жінок, людей похилого віку та дітей: ще 2016 року польський Сейм визнав їх геноцидом, який здійснила УПА, і саме тому Варшава вживає слів «Волинський злочин» чи «Волинська різанина», а не «трагедія» — щоб не створювати враження неминучої стихії.
За даними BBC, політики в обох країнах вдаються до цього надзвичайно емоційного наративу у своїх цілях — особливо в Польщі, де після 2022-го не припинялося активне політичне життя. Польський президент Кароль Наврочкий заявляв, що «не бачить України в жодній структурі — ані ЄС, ані НАТО», доки не розв'язані «цивізізаційні питання», маючи на увазі Волинь. За висновком BBC, простий мораторій на дискусію теж не спрацює: перший за багато років українсько-польський конгрес істориків у травні 2026-го у польському Барануві Сандомирському успішно зібрав понад сотню науковців, але лише за три тижні Зеленський підписав той самий указ, і почалася «мабуть, найсерйозніша криза за останні роки».
Минуле не «розсмокчеться»: за оцінкою BBC, ніщо не свідчить, що суперечка вщухне сама по собі, а історики обох країн поки не наважуються на ідеальний спільний синтез. Що далі: конгрес планує нові зустрічі, однак чи вдасться знайти формулу пам'яті, прийнятну для обох суспільств і урядів, наразі невідомо.
