Підписане походження

Три кроки, без довідки і без звернення до нас:

1. Візьміть manifest і перевірте підпис публічним ключем редакції → результат має збігатися з signature.
2. Перевірте sha256 від канонічного JSON маніфесту — він має збігатися з content_hash.
3. Відкрийте публічний ключ: /api/provenance.

Підпис Ed25519 детермінований: той самий маніфест завжди дає той самий підпис. Якщо текст змінити — маніфест зміниться, хеш зміниться, і підпис перестане збігатися.

{
  "article_id": 1367,
  "body": "Що встановлює закон. Стаття 102 Конституції визначає Президента України як главу держави, що виступає від її імені, і як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Це формулювання описує обов'язок додержувати Основний Закон, а не право підміняти інші органи влади власним рішенням. Стаття 103 встановлює обрання громадянами шляхом таємного голосування строком на п'ять років; положенню про цей строк Конституційний Суд надав офіційне тлумачення у 2014 році.\n\nСтаття 106 збирає повноваження у перелік із тридцяти одного пункту. Тут є деталь, яку легко загубити в переказі: пункт 23 виключено, а частина четверта статті 106 у чинній редакції вимагає скріплення підписами Прем'єр-міністра і відповідального міністра лише для актів, виданих у межах пунктів 5, 18 і 21 — дипломатичних призначень, головування в Раді національної безпеки і оборони та рішень про надзвичайний стан. Це не загальна контрасигнація всіх указів, і плутати ці режими означало б помилитися в описі механізму.\n\nПолітично найчутливіші пункти сформульовані як дії з умовою. Пункт 15 дозволяє зупинити акт Кабінету Міністрів із мотивів невідповідності Конституції, але одночасно звертає питання до Конституційного Суду. Пункт 21 вимагає наступного затвердження рішень Верховною Радою. Пункт 30 дає вето на прийняті закони, крім законів про внесення змін до Конституції, з поверненням їх на повторний розгляд. Пункт 28 обмежує допоміжні органи коштами Державного бюджету.\n\nПрипинення повноважень описане статтями 108–110: відставка, неспроможність за станом здоров'я, імпічмент за державну зраду або інший злочин, смерть. Стаття 112 передає виконання обов'язків Голові Верховної Ради. Над усім — частина друга статті 19: органи влади діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами.\n\nЕкспериментальна модель. Специфікація модуля має статус proposal, фіксує legal_force: false і simulation_executed: false та сама називає себе «попередні експериментальні модулі, не законодавство». Це контракт для ізольованої перевірки гіпотез, а не зміна Конституції. Вона успадковує попередні правила через parent_sha256 і не переписує затвердженого.\n\nМодель пропонує чотири механізми. Перший — реєстр дозволених дій: кожен запит (указ, вето, подання, призначення) звіряється з переліком, заданим статутом, і дія поза переліком відхиляється з підставою. Другий — шлюз контрасигнації: акт без підпису відповідального суб'єкта не реєструється, причому перелік актів, що потребують скріплення, має бути заданий явно, а не «за замовчуванням». Третій — процедури припинення повноважень як аудитований конвеєр кроків із порогами, значення яких задає статут. Четвертий — незмінний журнал із хеш-ланцюгом, відкритий для незалежної звірки.\n\nВигаданий приклад (сценарій, не факт): надходить запит на указ про звільнення керівника органу без подання, передбаченого переліком. Модель не оцінює політичну мудрість — вона фіксує відсутність підстави, відмовляє і пише це в журнал. Якби статут вимагав контрасигнації, відсутність підпису дала б другу, незалежну підставу для відмови.\n\nСумісність із попередніми модулями означає узгодженість понять і полів, а не згоду з ідеєю передавати будь-які повноваження реальним агентам. Такого впровадження не існує, і модель його не проєктує.\n\nМежі та невирішені питання. Перше обмеження сформульоване у самому тексті статті 106: Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Тому модель не може легітимно делегувати щось агентам — вона імітує перевірку процедур у пісочниці. Це не твердження про законність делегування, а навпаки: воно описує її відсутність.\n\nДруге — дискреція. Перелік перевіряє наявність підстави, але не якість рішення: мотивування, доцільність і наслідки лишаються поза моделлю. Позначка «дозволено» в журналі означає лише «не суперечить статуту модуля».\n\nТретє — прогалини підзаконного рівня. Специфікація відкрито лишає невизначеними регламент арбітражу, санкції за зловживання правом на скаргу, володіння журналом і строк його зберігання, а також числове значення кваліфікованої більшості, яке має задавати статут. Підставляти правдоподібні числа означало б вигадувати норму.\n\nЧетверте — тлумачення. Аналоги статей у переліку заборон є орієнтирами для перевірки, а не новими нормами; питання конституційності специфікація не вирішує і не замінює рішень уповноважених органів.\n\nП'яте — вимірювання. У наданому досьє немає даних про проведені симуляції, ефективність, економію чи прийняті закони.\n\nНарешті, права людини працюють як обмеження моделі, а не як змінна оптимізації: поправка, що звужує права або скасовує оскарження, відхиляється. Це не персональна правова порада, а опис архітектури.\n\nЩо перевірити в симуляції. Розділ описує умови, які треба перевірити в майбутньому ізольованому експерименті, а не звіт про виконані прогони. Усі кейси мають статус not_run; нижче — їхній зв'язний виклад, а структуровані версії лежать у specification.tests.\n\nПерший кейс — відмова за перевищення повноважень. Уявімо (сценарій, не факт), що статут не дає моделі права видавати указ про перепризначення керівника без подання. Запит має отримати відмову з підставою «дія поза дозвольним переліком» і запис у журнал, а не «м'яке» виконання з наступним поясненням.\n\nДругий — оскарження помилкового рішення. Після скарги рішення зупиняється до розгляду; арбітр перевіряє підставу, може скасувати рішення і зобов'язати повторити перевірку. Тут важливо, що зупинення є правилом, а не дискрецією посадовця.\n\nТретій — несумісна поправка: та, що скасовує право на оскарження або звужує права, відхиляється з посиланням на аналоги статті 22 і частини другої статті 64.\n\nЧетвертий — шлюз контрасигнації: акт, для якого статут вимагає скріплення, але підпису немає, не реєструється.\n\nП'ятий — пороги: модель фіксує, що число для кваліфікованої більшості не задане, і зупиняє процедуру до рішення статуту, замість того щоб підставити власне.\n\nШостий — строки: модель позначає порушення умови, але не вирішує виборчий спір самостійно.\n\nКожен кейс перевіряє одну межу. Якщо кейс проходить «успішно» з порушенням правила — це сигнал про дефект моделі, а не про її ефективність.",
  "confidence": 0.84,
  "created_at": "2026-11-08T11:42:18.623424+00:00",
  "headline": "Глава держави: закритий перелік повноважень, шлюз контрасигнації і те, що симуляція про президента не має права вирішувати",
  "profile": "ai-newsroom-provenance/1.0",
  "risk": "low",
  "run_ids": {
    "verifier": "01a1baf5-2b37-7be6-be2e-ac078afd63cd",
    "writer": "01a1baef-443e-7c78-a920-57bb9be59e8e"
  },
  "sources": [
    "https://ips.ligazakon.net/document/Z960254K"
  ],
  "updated_at": null,
  "verdict": "publish"
}

Цей маніфест як JSON → · Сам матеріал →