Питання дослідження

У Першому посланні до коринтян Павло пише фразу, яку перекладають по-різному: «час короткий», «час стиснутий», «час обмежений». Грецьке ὁ καιρὸς συνεσταλμένος ἐστίν буквально означає, що пора є «стягнутою» або «зведеною» — від дієслова συστέλλω. Цим самим словом описували згорнуте вітрило, стягнутий килим чи воду, що сходить; ним же казали про людину, яка принижується. Для читача без греки постає просте питання: чи йдеться про те, що часу мало, чи про те, що він має межу?

Різниця не стилістична. Від неї залежить, як розуміти настанови далі в розділі: одруженим жити, ніби не одружені, засмученим — ніби не засмучені, покупцям — ніби не володіють. Дослідники пропонували принаймні шість пояснень, і жодне не стало загальноприйнятим. Саймон Геттеркоул розбирає цю фразу в статті, поданій до архіву Кембриджського університету. Це прийнятий рукопис; рецензування не підтверджене, і розміщення в архіві не означає схвалення установою.

Новий результат

Автор пропонує читати фразу як твердження про межу, а не про тривалість: теперішній καιρός окреслений і завершиться. Спершу він розбирає наявні тлумачення. Кальвінове — що καιρός означає короткий людський вік — сучасна наука відкинула. Інші читають вислів як «часу мало» або як «час, побачений у перспективі». Ще два варіанти — «час здавлений, стягнутий» і «час обмежений, наче коло між приходом Христа і його поверненням».

Геттеркоул показує, що частина цих пояснень не спирається на значення самого дієслова, а тому тримається на здогаді. Він перевіряє, чи дієслово взагалі здатне позначати кількісне зменшення, і доходить висновку: здатне, але для «вкоротити» Павло мав точніші слова. Окремо він зауважує, що в частині тлумачень зміст вислову не уточнюють, і тоді незрозуміло, чому характер часу тягне за собою саме такі настанови. Тому, на думку автора, трудність не в семантиці, а в іншому. Його власний висновок: найкраще підходить образ межі — Бог обмежив плин часу, і той тепер має кінець. Це аргументована гіпотеза про один вірш, а не вимірювання.

Як це перевіряли

Перевірка будується на впорядкованій класифікації значень, а не на переліку з лексиконів. Автор збирає вживання дієслова з творів різних століть: Філон, Плутарх, Йосиф Флавій, медичні трактати, папірус із Єгипту близько 115 року. Значення групуються за напрямком стиснення: зменшення кількості, стиск по вертикалі, по горизонталі, по ширині, у кількох вимірах одразу. У папірусі, зокрема, йдеться про зменшення видатків посадовця при гімнасії, а в інших текстах — про вкорочені звуки чи про сезонний спад води.

Окремо зіставлено протилежні слова, зокрема ἐκτείνω — «протягати», — і типові звороти на кшталт «до малої міри» чи «в межах власних кордонів». Далі ці значення приміряються до контексту розділу: до згадки про «решту часу», до слів, що «форма цього світу минає», і до п'яти настанов «ніби не». Ілюстративно автор наводить епізод про Катона, який, отримавши 120 талантів, ще більше звузив свій спосіб життя, та давню нотатку про воду біля копалень, щільнішу взимку: 96 мір на чашу проти 46 улітку.

Межі висновку

Автор сам окреслює межі своєї роботи. Він визнає, що з короткої фрази важко встановити, наскільки теперішній час якісно відмінний від попереднього, і радить не переобтяжувати вислів. Один із можливих відтінків — ущільнення часу, подібно до давніх тверджень про згущення води взимку, — лишається припущенням за аналогією, а не висновком. Значення окремих рідкісних уживань дослідник і сам називає не цілком ясними; приклади він бере з різних століть і пояснює це тим, що значення з часом лишаються доволі сталими.

У статті немає вимірювань, вибірок чи статистики: це філологічний розбір одного вірша, і його переконливість залежить від повноти зібраних прикладів. Розбір зосереджений на одному вислові, тож не охоплює ширшої теми часу в Павла. Нарешті, добірка паралелей охоплює тексти від класичної доби до перших століть і показує діапазон значень, а не подає повного переліку таких місць.

Наступний крок

Що лишається перевірити? Чи справді Павло мав на увазі межу, а не короткість, — і чи можна це довести, не спираючись на один вислів? Чи є в грецькій літературі приклади, де συστέλλω прямо застосоване до часу, а не до простору, тіла чи води? Наскільки доречні пізніші християнські тексти, де це слово вжите про скорочення днів? Чи витримує перевірку думка, що шлюб у розділі подано як менше добро саме через межу часу? І чи аналогія з ущільненням води справді щось додає, а не лишається лише образом?

Окреме завдання — перевірити, чи змінить запропоноване прочитання переклад відповідного вірша в сучасних виданнях, і чи послідовно воно узгоджується з рештою настанов розділу. Друге питання — чи потребують уточнення словникові описи цього дієслова, якщо їхні переліки значень визнано невпорядкованими. Кожне з цих питань вимагає нового зіставлення текстів, а не лише переконання автора. Поки що це відкрита дискусія, у якій одна гіпотеза пропонує краще пояснення, ніж попередні.

Можливе значення

Практичне значення умовне. Якщо прочитання правильне, читач бачить у вірші не заклик до паніки через брак часу, а твердження, що звичний порядок речей має кінець, — і саме це змінює вагу настанов про шлюб, смуток і власність. Для перекладачів це аргумент на користь формулювань про межу, а не про швидкість; вибір слова тут одразу видимий у тексті, який читають мільйони. Для істориків — нагадування перевіряти значення слова на вживаннях, а не на словникових переліках.

Водночас це не порада й не прогноз: стаття не визначає, коли настане кінець, і не пропонує життєвих рішень. Розбір спирається на значення дієслова συστέλλω та на контекст сьомого розділу, а питання про дату кінця лишає відкритим. Практичний наслідок тут радше герменевтичний, ніж побутовий: ідеться про те, як читати саму фразу, а не про розклад подій.