З окупованої території Луганщини на підконтрольну Україні вдалося виїхати 21-річному юнакові, який на початку 2026 року пройшов допити ФСБ і відбув двотижневий арешт. Свою історію він розповів «УП. Життя»; ім'я Віктор змінене з міркувань безпеки. Затримали його взимку 2026 року на пункті пропуску російські прикордонники. Джерело: Українська правда
За словами Віктора, він жив і навчався на окупованій частині області. Студентів примушували навчатися за російськими стандартами та отримувати паспорти РФ, погрожуючи, що без них не видадуть документів про освіту; відсутність російського паспорта могла створити проблеми з окупаційною «поліцією». Доступ до незалежних джерел був обмежений: у мережі блокували всі домени, крім російських. Юнак підтримував зв'язок із товаришем на підконтрольній Україні території та намагався читати українські новини.
В окремому кабінеті в нього відібрали телефон і паролі до нього, а самого хлопця тримали в іншій кімнаті. У пристрої знайшли українські групи й новини, а також світлини та діалоги, які окупанти визнали підозрілими. Далі був допит працівників ФСБ із запитаннями про ставлення до Путіна та війни, після чого, за словами юнака, йому сказали, що він становить загрозу і має чекати на поліграф у в'язниці.
На нього надягли наручники й відвезли до відділку, де оформили матеріали за звинуваченням у «дрібному хуліганстві» та помістили в ізолятор тимчасового тримання. Добу в ізоляторі він, за власним описом, провів без речей і можливості подзвонити, багато годин — без їжі й сну. У суді Віктор запитав про безкоштовного адвоката, про якого йшлося в матеріалах справи, і почув відмову. Його визнали «винним» і дали 14 діб арешту.
Фізичного насильства, за його словами, не було, але він часто перебував у наручцях і мерз у камері; на десятихвилинні прогулянки при морозі близько -25°C його виводили без верхнього одягу, бо на куртці були шнурки. За кілька годин до звільнення його відвели на поліграф, де намагалися звинуватити в роботі на СБУ та Сили оборони. Після повернення додому він майже місяць оговтувався від наслідків арешту й мав панічні атаки; родичі, за його словами, звинуватили його самого. Виїхати з окупації допомогла громадська організація «Компас Мрії». Нині Віктор планує збудувати нове життя в Україні та побачити Європу.