У коментарі 24 Каналу юрист і політичний стратег Юрій Ванетик припустив, що за збереження нинішньої динаміки у 2027 році частка українських компаній, які користуються принаймні одним інструментом штучного інтелекту, може сягнути приблизно 30–35%. За сприятливіших умов показник може бути вищим. Видання окремо наголошує: це експертна оцінка, а не офіційний прогноз.

Контекст — робота підприємств в умовах повномасштабної війни, пошкодженої інфраструктури та нестачі кадрів. У матеріалі зазначено, що для бізнесу штучний інтелект перестав бути лише експериментом і розглядається як спосіб утримати конкурентоспроможність при обмежених ресурсах. Для порівняння наведено дані Євростату: у 2025 році ШІ використовували близько 20% підприємств ЄС із десятьма й більше працівниками. Водночас пряме зіставлення з українськими опитуваннями неможливе через різницю методологій, вибірок і самого визначення використання ШІ.

Економічний ефект у 2–4% ВВП, за ілюстративним середньостроковим сценарієм, можливий на початку 2030-х років — і лише порівняно зі сценарієм без прискорених інвестицій у ці технології. У матеріалі наголошено, що йдеться про підвищення рівня ВВП, а не про додаткові 2–4% щорічного зростання економіки. Внесок ШІ у 2027 році, за оцінкою, найімовірніше буде значно скромнішим.

Механізм, що стоїть за цифрами, — продуктивність: компанії виконують більше завдань тим самим штатом, швидше обробляють інформацію, оптимізують витрати й зменшують кількість помилок. Для України це пов'язано з дефіцитом робочої сили через міграцію та мобілізацію. Серед прикладів застосування — обробка документів, прогнозування попиту, управління запасами, виявлення шахрайства та контроль стану обладнання.

Найактивніше технології можуть поширюватися у фінансовому секторі, ІТ-послугах, роздрібній торгівлі, логістиці та великих аграрних підприємствах. Ширше у матеріалі названо сільське господарство, енергетику, промисловість, банківський і страховий сектори, а також охорону здоров'я та державне управління — останні дві сфери з умовою належного захисту даних і контролю за важливими рішеннями. Невеликі компанії можуть швидко освоювати доступні генеративні інструменти, однак повноцінна інтеграція в бухгалтерські системи, клієнтські бази та виробничі процеси потребує додаткових коштів і фахівців.

Перешкоди, перелічені в публікації: обмежений доступ до інвестицій, нестабільне електропостачання та зв'язок, нестача кваліфікованих працівників, якість і структура корпоративних даних, а також кібербезпека. Окремо порушено питання відповідальності за помилки алгоритмів і зміни структури зайнятості: автоматизація може зменшити потребу в частині адміністративних посад, тому результат залежить від перенавчання персоналу.

Серед передумов України названо кваліфікованих ІТ-фахівців, досвід надання цифрових послуг і здатність бізнесу швидко адаптуватися. Для перетворення поширення ШІ на зростання продуктивності потрібні доступне фінансування, стабільна енергетична й цифрова інфраструктура, практичне навчання працівників і зрозумілі правила захисту даних.