Що встановлює закон. Чинне право тут — Конституція України в редакції, чинній з 01.01.2020; підставою в досьє названо акт 27-IX. Це effective_revision, тоді як 03.09.2019 — provider_revision, версія постачальника, а не дата чинності. Джерело — резервна консолідована копія LIGA360 (provenance=secondary_consolidated_copy), не офіційний портал. Джерело: ips.ligazakon.net

Стаття 147 описує Суд як орган, що вирішує питання про відповідність Конституції законів та у передбачених Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції та інші повноваження. Діяльність ґрунтується на верховенстві права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених рішень і висновків.

Стаття 150 уточнює перелік актів, конституційність яких перевіряється, стаття 151 додає висновок щодо додержання конституційної процедури в справі про усунення Президента в порядку імпічменту, а стаття 152 визначає, що визнані неконституційними акти втрачають чинність з дня ухвалення рішення, якщо інше не встановлено.

Стаття 148 задає склад: вісімнадцять суддів, по шість призначають Президент, Верховна Рада і з'їзд суддів; конкурсний відбір у визначеному законом порядку; сорок років, вища юридична освіта, щонайменше п'ятнадцять років стажу; заборона належати до політичних партій і профспілок та брати участь у політичній діяльності.

Межі для будь-якої моделі задають стаття 55 частина п'ята (міжнародні судові установи після всіх національних засобів) і стаття 64 (обмеження прав лише у випадках, передбачених Конституцією, з незмінним переліком прав).

Експериментальна модель. Пропозиція — не закон і не суд. Це специфікація ізольованого полігону, де перевіряють, чи взагалі формалізується контроль повноважень: legal_force=false, simulation_executed=false, усі тести not_run. Жодних тверджень про ефективність, економію чи законність передачі повноважень агентам із цього не випливає.

Ядро — power_check, що повертає allowed, rule_id або null і reason. Кожне виконане рішення породжує decision_record, у якому зафіксовано actor_id, rule_id і підставу. Перевищення повноважень не пом'якшується: воно дає структуровану відмову плюс запис порушення, а друге порушення призупиняє роль до розгляду.

Оскарження вбудоване за зразком статті 55: скаргу на будь-яке виконане рішення подає будь-який учасник, розглядає арбітратор, незалежний від виконавців. Результат — утримання, скасування з поновленням стану або мотивована відмова. Після внутрішніх засобів формується переносимий запис скарги для зовнішньої інстанції моделі.

Поправки проходять через charter_text як вищу норму експерименту та vote_tally за правилом статуту. Режим emergency_mode приймає active, from, until, basis і restricted_rights[] — і саме тут модель має наслідувати логіку статті 64: обмеження лише з підставою і строком та з забороною чіпати незмінний перелік прав. Внутрішня роль моделі не називається судовою, а посилання на чинний закон не є підставою рішення всередині полігону.

Межі та невирішені питання. Прогалини позначені, а не замасковані. Попередній модуль прямо фіксує: регламент арбітража (строки, докази, склад) джерелом не визначений; санкції за зловживання правом на скаргу не встановлені; володіння і зберігання журналу не вирішені; значення кваліфікованої більшості задає статут. Арбітраж без регламенту — це чернетка процедури, а не процедура.

Друге обмеження — джерельне. Конституційний текст подано як резервну консолідовану копію з provider_revision 03.09.2019 і effective_revision 01.01.2020. Розбіжність цих дат не помилка: це різні речі — дата версії постачальника і дата чинності редакції. Копія не є офіційним порталом, тому юридично значущі твердження звіряються з офіційним текстом.

Третє — межі моделі. Вона не встановлює конституційність законів, не замінює судовий захист, не створює обов'язкових для держави рішень і не доводить законність передачі повноважень агентам. Переносимий запис скарги — артефакт аудиту, а не засіб юридичного захисту, і не замінює звернення до міжнародних судових установ.

Четверте — доказове. Усі тести мають статус not_run, тому тверджень про зниження корупції чи швидкість розгляду тут бути не може. Приклади вигадані й позначені як сценарії. Це не персональна правова порада: конкретні спори вирішуються за чинним правом.

Що перевірити в симуляції. Розділ про перевірки — це план, а не звіт. Усі сценарії мають статус not_run і виконуються лише в ізольованому полігоні з підставленим статутом.

Перший блок — відмова за перевищення повноважень. Вигаданий приклад: роль R-3 намагається змінити charter_text без поправки. Очікування: power_check повертає allowed=false з rule_id, рішення не виконується, у журналі з'являється запис порушення; повтор спроби призупиняє роль до розгляду. Перевіряти треба повноту запису, а не ввічливість відмови.

Другий блок — оскарження помилкового рішення. Вигаданий приклад: рішення D-11 відхилило пропозицію через неправильно застосоване правило кворуму. Учасник подає скаргу, незалежний арбітратор обирає один із трьох результатів. Перевіряється, чи справді відновлено попередній стан, а не лише статус «скасовано».

Третій блок — надзвичайний режим. Вигаданий приклад: emergency_mode активовано з basis і until, restricted_rights містить право на участь у голосуванні. Обмеження приймається лише з підставою і строком, а спроба додати право з незмінного переліку статті 64 дає відмову.

Четвертий блок — сумісність: поправка не переписує затверджених правил, а кваліфікована більшість береться зі статуту, не з моделі. П'ятий — аудит: агреговані звіти про порушення доступні всім учасникам, з підставами й без персональних даних. Шостий — порожній журнал: система має відмовити в дії, якщо rule_id не знайдено.