14 листопада 73-річна громадянка Німеччини Урсула Ваґнер їхала автобусом із Польщі до Києва — до могили своєї доньки, бойової медикині-доброволиці Савіти Діани Ваґнер. Після проходження паспортного контролю українські прикордонники повідомили їй про заборону на в'їзд до України на три роки. Жінці довелося забрати речі з автобуса й повернутися до польського кордону. «Це було як удар в обличчя, ніби я вдруге втратила Савіту, якщо я вже навіть не можу відвідати її могилу», — розповіла Ваґнер у коментарі DW. Про це повідомляє Deutsche Welle, виклад публікує Chytomo.

У письмовому рішенні про відмову, яке отримала жінка, зазначено, що трирічну заборону на в'їзд запровадили на підставі доручення Державної міграційної служби України. Причини такого рішення в документі не пояснили. У Державній прикордонній службі України журналістам DW повідомили, що рішення про заборону в'їзду можуть ухвалювати різні державні органи, а прикордонники лише виконують відповідні доручення; обставини ухвалення таких рішень відомству не повідомляють.

Окремо DW наводить непідтверджену версію: за інформацією джерел DW у ДПСУ, однією з можливих причин заборони може бути несплачений штраф за порушення правил дорожнього руху. Урсула Ваґнер розповіла, що під час попереднього візиту в Україну її зупинили за перевищення швидкості; штраф у розмірі близько шести євро вона тоді не змогла сплатити через несправний платіжний термінал, а згодом загубила постанову з реквізитами для оплати. Чи пов'язана заборона саме з цим порушенням — наразі невідомо. Раніше жінка неодноразово відвідувала Україну й, за її словами, не мала проблем із перетином кордону.

Савіта Діана Ваґнер — німецька доброволиця, бойова медикиня батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина з позивним Snake. У березні 2022 року вона приїхала до України як волонтерка, а згодом долучилася до Збройних сил України: спершу служила піхотинкою, пізніше стала бойовою медикинею. 31 січня 2024 року вона загинула поблизу Сватового на Луганщині внаслідок мінометного обстрілу, коли намагалася врятувати поранених побратимів; її посмертно нагородили орденом «За мужність». Похована вона в Києві — рішення поховати військову в Україні родина ухвалила разом із її чоловіком Карлом Стенерудом, щоб вона залишилася поруч із побратимами.

Під час цієї поїздки Урсула Ваґнер також планувала взяти участь у зустрічі зі студентами Львівського національного університету імені Івана Франка, де мали презентувати фронтовий щоденник її доньки. Книжка «Щоденник російсько-української війни (2022–2024)» навесні 2026 року вийшла друком в Україні та Німеччині; німецьке видання увійшло до списку бестселерів журналу Der Spiegel. Українською книжку опублікував видавець Олександр Савчук. Над упорядкуванням працювали Урсула Ваґнер, Карл Стенеруд і Олександр Савчук, щоденники переклали з англійської Інґвар Мартін і Дайана Шелудкевич, а в українському виданні зберегли оригінальні ілюстрації, створені Савітою. Ініціаторкою українського видання стала сама Урсула Ваґнер: у 2024 році вона познайомилася з представниками Олександра Савчука на Франкфуртській книжковій виставці й запропонувала опублікувати записи доньки. У травні 2026 року вона презентувала книжку на Книжковому Арсеналі разом із видавцем Олександром Савчуком і Марком Віані.

Для читача, який стежить за культурним життям під час війни, цей випадок ставить конкретне питання: як обмеження на в'їзд узгоджуються з поїздками родичів до могил загиблих і з публічними подіями, присвяченими пам'яті про війну. Водночас мотиви рішення ДМС не пояснені навіть у документі, який отримала заборонена особа, тож пов'язувати заборону з темою щоденника чи з датою презентації підстав немає.

DW надіслала інформаційний запит до Державної міграційної служби щодо підстав рішення. Чи відбудеться зустріч зі студентами Львівського національного університету імені Івана Франка без участі матері авторки — наразі невідомо.