16 листопада 2026 року Chytomo опублікувало рецензію Любові Терехової на книжку «Хто любов та мужність поєднав». Це дебютна збірка інтерв'ю ветеранки ЗСУ й драматургині Аліни Сарнацької про ЛГБТІК+ військових російсько-української війни.
Видання вийшло 2025 року в Києві, обсяг — 104 сторінки. У рецензії його жанр визначено як громадянський нонфікшн — за зразком громадянської поезії, адже йдеться про людей, їхні права, свободи, болі й мрії. Рецензентка ставить збірку поряд із книжками Артура Дроня, Артема Чапая й Артема Чеха про досвід цієї війни.
Аліна Сарнацька добровільно мобілізувалася 2022 року під час навчання в аспірантурі. Два роки вона служила старшою бойовою медикинею у 207-му батальйоні 241-ї бригади, рота вогневої підтримки ТрО, з позивним «Лисиця», брала участь у боях під Бахмутом і вела на радіо програми про права військовослужбовців.
Книжка складається з історій чотирнадцятьох військових: дев'ятеро належать до ЛГБТІК+ спільноти, п'ятеро — ні, але мають негетеросексуальних побратимів і посестер. Відкриває збірку епізод, де дві бойові медикині приходять до бійців роти вогневої підтримки дивитися мультфільми в селі поблизу білоруського кордону.
На презентації під час весняної Книжкової Країни 2025 авторка пояснила, чому обрала книжку, а не серію інтерв'ю чи фільм: вона хотіла вберегти розповіді героїв від стирання. Там же вона навела приклад рішення Арлінгтонського військового цвинтаря прибрати матеріали про жінок-військовослужбовиць і темношкірих ветеранів.
Серед героїнь — снайперка, у цивільному житті ветеринарка, яка дісталася до військкомату, щоб стати на захист, та військова, яку після гендерного переходу підтримував безпосередній командир, але вище командування не продовжило її службу. У 2026 році вийшов роман Сарнацької «С.К.А.М», який претендує на Шевченківську премію.