Що встановлює закон. Чинна рамка — Конституція України за консолідованою копією LIGA360 (provenance secondary_consolidated_copy; позначка постачальника — редакція 03.09.2019, чинність — 01.01.2020, зміни внесені актом 27-IX). Це не офіційний портал, тому формулювання тут — за текстом копії. Джерело: ips.ligazakon.net
Стаття 124: правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, а делегування функцій судів іншим органам чи посадовим особам не допускається. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Народ бере участь у правосудді через присяжних; окремою частиною передбачено визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту.
Стаття 125 будує судоустрій на територіальності та спеціалізації: суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить Президент після консультацій з Вищою радою правосуддя; Верховний Суд — найвищий суд у системі.
Стаття 55 гарантує звернення до міжнародних судових установ після використання всіх національних засобів захисту і право захищати права будь-якими не забороненими законом засобами. Стаття 64 дозволяє обмеження лише у випадках, передбачених Конституцією, а у воєнному чи надзвичайному стані — окремі обмеження із зазначенням строку; перелік статей, які не можуть бути обмежені, фіксований.
Для моделі це зовнішні межі, а не шаблон для наслідування: модель не здійснює правосуддя і не заміняє суд.
Експериментальна модель. Модуль теми justice не імітує суд і не претендує на судову функцію. Його предмет — внутрішній контроль повноважень на полігоні: перевірка дії проти статуту, структурована відмова, журнал і оскарження. Статус — proposal: legal_force=false, simulation_executed=false, усі тести not_run.
Вхідні дані: charter_text як вища норма експерименту, action_request {actor_id, power, payload, justification}, complaint {complaint_id, against_decision_id, grounds} і дані про надзвичайний режим зі строком та переліком обмежених прав. Окремо приймається judicial_referral — лише для маршрутизації звернення, не для рішення по суті.
Ланцюг рішення: power_check повертає allowed, rule_id або null і reason; decision_record фіксує decision_id, статус, actor_id і rule_id. Якщо дія поза статутом — це не дозвіл, а відмова з кодом і записом порушення. Друге порушення призупиняє роль до розгляду; агреговані звіти доступні всім учасникам.
Оскарження: скаргу подає будь-який учасник на будь-яке виконане рішення; розглядає арбітратор, незалежний від виконавців (у специфікації це позначено як аналог ст. 55). Результати — утримання дії, скасування з поновленням стану або мотивована відмова. Після внутрішніх засобів формується переносимий запис скарги для зовнішньої інстанції моделі — не звернення до справжніх судів і не міжнародна установа.
Ключова вимога: судова функція не делегується агентам. Модель перевіряє власні правила, і жоден її висновок не має юридичної сили.
Межі та невирішені питання. Модуль не вирішує того, чого немає в джерелі. Регламент арбітражу — строки, докази, склад — джерелом не визначений: це відкрита прогалина, а не деталь, яку можна додумати. Санкції за зловживання правом на скаргу не встановлені, тож захист від «шумових» скарг невизначений. Володіння і зберігання журналу не вирішені: незрозуміло, хто має доступ на запис і хто відповідає за цілісність. Значення кваліфікованої більшості задає статут, а не ця специфікація.
Друге обмеження — правове. Специфікація не має юридичної сили, не є законом і не доводить законності передачі повноважень агентам. Стаття 124 прямо забороняє делегування функцій судів іншим органам і посадовим особам, тому перенесення судових ознак на агента було б не «експериментом», а виходом за межу. Тому в моделі немає судових рішень і немає посилань на чинні норми як на підставу власних рішень.
Третє — доказове. Симуляції не проводилися: усі тести мають статус not_run. Немає даних про ефективність, економію, кількість помилок або поведінку учасників. Оцінка сумісності з правами людини не завершена: перелік незмінних прав зі ст. 64 лишається зовнішньою межею, а не властивістю моделі. Четверте — приватність: матеріали про чутливі випадки не повинні ідентифікувати дітей та інших уразливих осіб.
Що перевірити в симуляції. Розділ «Що перевірити в симуляції» описує гіпотетичні прогони; жоден не виконано.
Перший: роль із power поза статутом надсилає action_request. Очікування — power_check з allowed=false, відмова з кодом і запис порушення, без виконання дії. Це перевірка відмови за перевищення повноважень, а не покарання.
Другий: виконане рішення обмежує право без строку. Інший учасник подає скаргу; арбітратор утримує дію й або поновлює попередній стан, або мотивовано відмовляє. Окремо фіксується, чи можна експортувати запис скарги після внутрішніх засобів.
Третій: активний надзвичайний режим. Модель має відхилити обмеження поза переліком незмінних прав і обмеження без дати завершення — навіть якщо більшість учасників «за».
Четвертий: друга фіксація порушення. Роль призупиняється до розгляду; перевіряється, чи не блокується подання скарги на саме призупинення.
П'ятий: скарга на рішення арбітратора. Тут модель упирається у власну прогалину — регламент арбітражу не визначений, тож сценарій має завершитися відкритим питанням, а не вигаданою апеляційною інстанцією.
Умови всіх прогонів: ізольований полігон, синтетичні учасники, статут як єдина вища норма, без підключення до реальних реєстрів і без персональних даних.