Україна може втратити понад $4,6 млрд експортного виторгу впродовж 2026–2030 років через механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM), який діє в Європейському Союзі. Про це йдеться в дослідженні AIN «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції», реалізованому за підтримки партнерів — UGB «Укргазбанк», Ecotech Invest та KTS Engineering. Цю оцінку наводить засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак. За її словами, лише у 2026–2027 роках українські експортери можуть недоотримати $1,39 млрд виторгу.
CBAM — це механізм ЄС, який враховує обсяг вуглецевих викидів під час виробництва імпортованих товарів. Для компаній, що продають продукцію на європейському ринку, це означає додаткові вимоги до вимірювання та підтвердження викидів. Через це підприємствам доводиться інвестувати в енергоефективність і технології, які зменшують викиди.
За даними GMK Center, витрати українського гірничо-металургійного комплексу через CBAM у 2026–2030 роках можуть сягнути €1,2 млрд. Втрати експорту металопродукції лише у 2030 році там оцінюють у суму до $1,4 млрд, а загальний негативний вплив на ВВП України — майже $5 млрд.
Окремо Оринчак говорить про платежі металургійних підприємств за сертифікати CBAM: це інший показник, ніж витрати ГМК за оцінкою GMK Center, і протягом п’яти років такі платежі можуть становити до €1,2 млрд. В окремих випадках вони можуть сягати €590 за тонну металопродукції, ринкова ціна якої становить €750–800.
Найгострішою проблемою залишається верифікація викидів. Як пояснює Оринчак, через воєнні ризики європейські аудитори не завжди готові приїжджати на українські підприємства. Якщо компанія не підтвердила власні показники, розрахунки ведуть за стандартними значеннями Єврокомісії, які можуть бути суттєво вищими за фактичні. Приклад — Interpipe: для її безшовних труб Єврокомісія встановила стандартний показник 2,6 тонни CO₂ на тонну сталі, орієнтуючись на доменну технологію, тоді як компанія використовує електросталеплавильні печі, де, за даними експертки, викиди становлять близько 110 кг CO₂ на тонну сталі. «Якщо експортер не верифікує викиди та працює за стандартними значеннями, обсяги його експорту можуть обвалитися на 41%», — зазначає вона.
Ширші оцінки впливу наведені за матеріалом AIN, без первинних документів: Федерація роботодавців України прогнозує скорочення ВВП на $8,7 млрд уже у 2026 році та на $11,3 млрд у 2034 році, а Український союз промисловців і підприємців — втрату 5% ВВП у 2026 році; дати відповідних документів ФРУ та УСПП у матеріалі не вказані. Методику, за якою отримано цифру $4,6 млрд, також не розкрито.
В агросекторі CBAM поки не поширюється безпосередньо на зерно, кукурудзу та соняшник, але охоплює мінеральні добрива, зокрема азотні й комплексні. Аналітик асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Максим Гопка каже, що для аграріїв ризик полягає в подорожчанні добрив, а не в платежах за експорт продукції. Найчутливішими він називає карбамід та аміачну селітру. За його розрахунками, додаткова вуглецева націнка на добрива на рівні €60–100 за тонну CO₂-еквівалента підвищить собівартість вирощування на 2–7%, залежно від культури й обсягів азотних добрив; для пшениці та кукурудзи додаткові витрати можуть бути вищими, для соняшнику — нижчими.
Що далі: у 2026–2027 роках низьковуглецеві добрива залишатимуться переважно експериментальними рішеннями, а на витрати аграріїв сильніше впливатимуть ціни на газ, добрива й логістику та доступність фінансування. У 2028–2030 роках такі добрива можуть впливати на доступ виробників до окремих преміальних ринків, де покупці звертають увагу на екологічні показники продукції. Після 2030 року їх використання може стати однією з умов участі в окремих тендерах та укладання довгострокових контрактів.
