Україна системно запізнюється із запровадженням антидемпінгових заходів у металургії, і наслідком стає втрата внутрішнього ринку, доходів і ресурсів для відновлення. Таку оцінку дав директор GMK Center Станіслав Зінченко. За його словами, бездіяльність держави у торговельному захисті може обійтися промисловості у тисячі робочих місць. Джерело: УНІАН
Найсвіжіший приклад — зварні труби з Туреччини: поставки зросли з 10 тис. тонн (2021 рік) до 50 тис. тонн (2024 рік), тобто у п'ять разів. Розслідування стартувало в січні 2026 року й досі не завершене: попередніх обмежень немає, фінальне рішення очікується у січні 2027-го. Водночас через 60 днів після відкриття справи законодавство дозволяє запроваджувати попередні антидемпінгові заходи за ознак демпінгу. «Це означає, що вже понад пів року ринок міг бути під захистом. Інструмент є, але ним не скористалися», — сказав Зінченко.
Експерт називає це третім схожим сюжетом на сталевому ринку. У справі російських прутків розслідування завершилося лише 2018-го, хоча торговельні обмеження РФ проти української металопродукції діють після 2014 року. Імпорт китайських нафтогазових труб виріс із близько 15 тис. тонн (2016) до 30 тис. тонн (2018); розслідування почали лише 2019-го, а мито рівня 51,5% запровадили в травні 2020-го — вже тоді, коли ринок суттєво скоротився. «Три кейси з одним сценарієм дають підстави говорити про системну проблему», — підкреслив Зінченко.
Накопичена напруга проявляється на тлі зупинки частини металургійних підприємств. Серед названих причин — російські обстріли, експортні обмеження, дорогі тарифи та зростання імпорту. Низька прибутковість внутрішнього ринку в попередні роки позбавила заводи фінансового запасу, який міг би спрямовуватися на ремонт обладнання, відновлення виробництва й оплату дорожчих енергії та логістики.
Зінченко наголошує, що перезапуск заводів після російських ударів вимагає не лише технічно справних потужностей: компаніям потрібні гарантований збут і запас прибутковості, щоб сплачувати дорогі перевезення «Укрзалізниці», енергопостачання і відновлення обладнання. Якщо нішу заповнить дешевий імпорт, навіть підприємства, готові технічно до пуску, можуть опинитися без економічних причин відновлювати роботу, а споживачі — залежати від цін і умов постачальників із Туреччини чи Китаю. Серед пропонованих кроків — пришвидшити завершення чинних розслідувань, переглянути внутрішні процедури, ширше застосовувати попередні заходи та наблизити українські правила до європейських практик, зокрема враховувати походження сировини під час митного контролю.