Після нетривалої паузи українські удари по російській нафтовій галузі відновилися і посилилися. Далекобійні безпілотники атакують нафтопереробні заводи (НПЗ), склади та підприємства російського військово-промислового комплексу. Сюжет ТСН.Тиждень, опублікований 8 листопада, детально розповідає про роботу Першого окремого центру безпілотних систем — підрозділу, що спеціалізується на цілях у глибокому тилу Росії.
Протягом тижня українські безпілотники атакували Ярославський НПЗ щонайменше 13 разів. Цей завод є основним постачальником пального для військової авіації та бронетехніки Центрального військового округу РФ. Рязанський НПЗ, один із найбільших у Росії потужністю 17 мільйонів тонн нафти на рік, пережив дев'яту атаку — завод постачає пальне Москві. Афіпський НПЗ, найбільший на півдні країни, отримав п'ятнадцяту атаку: він є головною паливною базою південного угруповання російських військ.
Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних і безпекових відносин, звернув увагу на зростання кількості уражених точок: «Кількість точок ураження... значно зросла». На його думку, це свідчить одночасно про підвищення ефективності українських атак і про серйозніші збої російської ППО (протиповітряної оборони).
Крім дронів, Сили оборони застосовували ракети «Нептун» по заводу «Протон» в Орлі, який постачає компоненти для ракет «Іскандер-М». Удари також вели по ворожих складах і дата-центрах, тож кампанія охоплює не лише паливну інфраструктуру, а й об'єкти, які забезпечують роботу російської воєнної машини.
Знімальна група ТСН побувала в мобільному дронопорті центру — місці, якого немає на жодній відкритій мапі. Офіцер із позивним «Озон» перерахував арсенал: «Працюємо з різними засобами. ФП-1, „Лютий" і ще дуже багато засобів. 90% — це українські БпЛА» (безпілотні літальні апарати). За його словами, підрозділ працював по Москві, Усть-Лузі, Туапсе та Краснодарському краю. Готуючись до чергової операції, він пояснив: «Летимо орієнтовно на тисячу кілометрів углиб Російської Федерації».
Технічне ядро місій — далекобійний дрон FP-1, що почав застосовуватися 2024 року і з тих пір суттєво зріс у можливостях. За даними ТСН.Тиждень, підтверджена дальність його ураження перевищує 3200 кілометрів, а однією з досягнутих апаратами цілей став Новоуренгойський завод у Сибіру. «Озон» додав: «Ми можемо працювати орієнтовно на 3000 км», і вага бойової частини (БЧ) коригується залежно від відстані. Офіцер із позивним «Навах», колишній службовець Сил спеціальних операцій із півтора роками пілотського досвіду, підкреслив роль підготовки: «90% всієї місії — це планування».
Маршрути дронів не прокладають найкоротшим шляхом: апарати минають десятки зон контролю радарів, мобільні групи протиповітряної оборони та засоби радіоелектронної боротьби. «Озон» розповів, що оператори знають рельєф, низини, вершини та російські лінії електропередач, тож удари точково чи рой-ами вибирають залежно від задачі. Перед стартом військові встановлюють піропатрони, завантажують польотні завдання й перевіряють авіоніку, а потім запускають велику групу FP-1.