За повідомленням 24 Каналу з посиланням на дані Головного управління розвідки Міноборони України, станом на кінець вересня 2026 року з 38 найбільших нафтопереробних заводів (НПЗ — підприємство, що переробляє сиру нафту на бензин, дизель та інші продукти) Росії 15 повністю припинили роботу, ще 12 зменшили обсяги випуску. Сумарна переробка на цих підприємствах, за даними ГУР, впала на 55,4% порівняно з початком року.
Найбільше постраждали заводи Приволзького, Центрального та Південного федеральних округів — зокрема Ярославський, Киришський, Рязанський, Московський і Пермський НПЗ. Разом вони забезпечували близько 33% усієї російської нафтопереробки.
Частину втрат Кремль покриває за рахунок віддалених заводів — в Омську, Ачинську, Хабаровську та Марій Ел. У вересні вони переробляли 906 тис. барелів на добу, що на 147 тис. більше, ніж на початку року, і відповідало приблизно 24% російської переробки. Водночас можливості цих підприємств обмежені: розташування ускладнює доставку нафтопродуктів в інші регіони, а перевезення стримує брак залізничних цистерн і бензовозів. Крім того, у 2027 році випуск там може скоротитися через перенесення планових технічних робіт на наступний рік.
Указ Путіна № 686 від 28 вересня закриває дані про нафтопереробку. За оцінкою ГУР, це ускладнює незалежну оцінку стану галузі та дає російській владі можливість поширювати недостовірні відомості про виробництво нафтопродуктів, зокрема дизельного пального, для потенційних покупців російської нафти.
ГУР оцінює збитки від ударів по російській нафтовій інфраструктурі у понад 23,2 млрд доларів — це близько до 26,6 млрд доларів, які галузь заробила за 2025 рік. Відновлення ускладнюють міжнародні санкції та висока вартість обладнання: лише його заміна, за оцінкою ГУР, може обійтися Росії у понад 20 млрд доларів. За висновком ГУР, навіть перерозподіл виробництва між заводами, що продовжують працювати, не дозволяє Росії повністю покривати внутрішні потреби в пальному та виконувати експортні зобов'язання.
