У редакційній статті, опублікованій 19 жовтня 2026 року, The Guardian пише, що Росія хоче, аби майбутнє України визначили США і Китай — без участі Києва. За оцінкою редакції, якщо Дональд Трамп погодиться обговорювати майбутнє України з Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном без України за столом, він «передасть російському лідеру перемогу ще до початку переговорів». Посилаючись на історію «дружніх телефонних дзвінків, гучних зустрічей і спроб повернути Росію із холодної ізоляції», видання ставить питання, чи Путін «точно знає, як грати на Трампі».
The Guardian наголошує, що Україна має право визначати своє майбутнє і що це право «не можна відкинути самокорисливою російською пропозицією». За формулюванням редакції, у разі такої домовленості сигнал буде таким: «сильні світу цього правлять світом і визначають долю слабших націй». Видання також пише, що «шкала падає з очей європейців»: Америка Трампа викликає сумніви, чи допомагатиме стримувати агресію і чи взагалі виконуватиме свої зобов'язання в НАТО.
Ключові деталі механіки цієї пропозиції The Guardian переказує з матеріалу The Wall Street Journal. За цим викладом, Трампу потрібно знизити ціни на дизельне пальне перед важливими проміжними виборами, і Путін запропонував йому угоду, яка дозволила б Білому дому заявити, що він вирішує питання витрат, — хоча, за словами більшості аналітиків, на яких посилається стаття, це не дасть такого результату. У тій самій розмові, як випливає з викладу, Путін запропонував саміт для завершення війни в Україні, який підніс би Москву і виключив Київ. Китай, за оцінкою редакції, міг би отримати визнання як дипломатичний посередник, а Європа залишилася б поза обговоренням завершення війни на своєму континенті.
Щодо формату можливої зустрічі The Guardian пише, що, за повідомленнями, троє лідерів могли б зустрітися на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Китаї наступного місяця. Чи відбудеться така зустріч і в якому складі — наразі невідомо: підтверджень від офіційних джерел США, Росії, Китаю чи України в тексті немає.
Окремо редакція звертає увагу на правовий бік. За її формулюванням, «дизельна угода» Трампа, схоже, порушує американський закон, який забороняє імпорт російської енергії, доки Москва не припинить агресію проти України. The Guardian закликає більше республіканців «знайти сміливість протистояти своєму залякувальному президенту» і попутно запитати, чому, за повідомленнями, наказ обмежити супутникову систему, яку Україна використовує для бойового зв'язку й операцій дронів, надійшов із Білого дому. «Гарячі заперечення» держсекретаря США Марко Рубіо, на думку редакції, не замінюють відповідей.
Чому це важливо для Європи, видання пояснює через трансатлантичний контекст. The Guardian пише, що розрив між європейськими державами і США не є неминучим: торішня стратегія національної безпеки Трампа називала Європу «стратегічно і культурно життєво важливою», але водночас вимагала, щоб континент узяв на себе відповідальність за власну оборону. Висновок редакції: європейські уряди мають готуватися відповісти на цей виклик.
Як історичну паралель The Guardian наводить «Союз трьох імператорів» 1873 року, що об'єднав Німеччину, Австро-Угорщину і Росію: Німеччина прагнула ізолювати переможену Францію і стримати австро-російське суперництво, а монархії — захиститися від революції. За викладом статті, початкова домовленість швидко розпалася, відновлений 1881 року союз зазнав краху 1887 року, коли Відень і Москва не змогли узгодити свої балканські амбіції. Звідси теза редакції: «Угода між могутніми правителями не дає жодної гарантії тривалого врегулювання».
Що далі — у тексті окреслено лише в загальних рисах: можлива тристороння зустріч на саміті АТЕС у Китаї наступного місяця, за повідомленнями, і тиск на європейські уряди з вимогою брати оборону на себе. Конкретних рішень, дат чи підтверджених домовленостей станом на публікацію не наведено — наразі невідомо.