Підвищити граничні ціни на українському ринку електроенергії закликав Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Його аргумент, наведений у публікації УНІАН від 4 листопада, такий: чинні обмеження звужують можливості імпорту й можуть додатково посилити дефіцит узимку.
Прайс-кеп — це верхня межа ціни, вище якої продавець не може виставити пропозицію на оптовому ринку електроенергії. За даними тієї ж публікації, зараз вона становить 15 000 грн за мегават-годину на ринку «на добу наперед» і внутрішньодобовому ринку та 17 000 грн за мегават-годину на балансуючому ринку. Мегават-година — одиниця виміру електроенергії, що використовується в оптовій торгівлі. Ринок «на добу наперед» — сегмент, де учасники подають заявки на постачання наступного дня, а балансуючий ринок слугує для оперативного врівноваження попиту й пропозиції.
Стеля діє в кожному з цих сегментів окремо: продавець не може розраховувати на ціну вищу за неї, навіть якщо закупівля за кордоном коштувала дорожче. Для імпортера це означає, що верхня межа його виручки визначена заздалегідь.
Механіка, на яку вказує Омельченко, така: внутрішні ціни адміністративно обмежені, тоді як на ринках ЄС електроенергія може коштувати дорожче. Якщо постачальник у ЄС отримує вищу ціну вдома, продаж в Україну за нижчою стелею втрачає для нього комерційний сенс. Різниця між внутрішньою стелею та ціною на європейських майданчиках і є тим чинником, який він називає обмеженням для імпорту. Підвищення прайс-кепів, за його логікою, мало б вирівняти цю різницю й повернути імпорту комерційний сенс. Відтак імпорт не виконує функції додаткового джерела постачання, коли власної генерації бракує.
«Може збільшитись дефіцит, особливо в зимовий період, якщо не збільшити рівень прайс-кепів», — сказав Омельченко. Він пов'язує цей ризик із зростанням потреби в додатковій електроенергії в холодні місяці.
Другим обмеженням імпорту Омельченко назвав пошкодження мережевої інфраструктури: навіть за наявності електроенергії передати її в дефіцитні регіони вдається не завжди через пошкоджені підстанції. Пошкоджені підстанції означають, що навіть законтрактований обсяг не завжди доходить до споживача в дефіцитному регіоні. Тобто навіть за наявності пропозиції на кордоні її фізичне доправлення в дефіцитні регіони залишається окремою проблемою. Йдеться про два різні бар'єри — ціновий і фізичний: ціна може відштовхувати постачальників, а стан мереж — унеможливлювати фізичне доправлення наявного обсягу.
Це одна експертна оцінка. У публікації немає даних про обсяги імпорту, прогнозований рівень дефіциту чи розрахунку, на скільки слід підняти стелі. Немає також позиції регулятора чи уряду та згадки про те, чи розгляд перегляду граничних цін узагалі запланований.
Підсумок Омельченка зводиться до того, що без зміни рівня граничних цін ризик дефіциту в зимовий період зростає.
